
Готуємось до Дня вишиванки
Завтра українці по всьому світу вбиратимуться у свої незрівняні, родинно-кодові реліквії, аби знову нагадати світові – Україна – невмируща і на полі бою, і у стежках на полотні.
Скільки світу – стільки й дива того вишиваного: рідного, одвічного. Щасливий той, хто має вишиванку від бабусі чи мами. То вже найдорогоцінніший оберіг - випещений з любов’ю, замолений на здоров’я, добро і щасливу долю.
Три донечки нашої провідної фахівчині з публічних закупівель Служби закупівель Товариства Наталії Ковальчук вберуться у такі скарби від своєї матусі - майстрині. І не лише донечки, а уся родина разом з Наталею, бо рукодільниця подбала про кожного. У вишивання, каже, закохалася ще у дитинстві. Самотужки навчилася різним технікам. Найбільше полюбляє вишивати хрестиком, гладдю і бісером. Часто комбінує все разом в одному виробі. Крім вбрання для рідних рукодільниця створила чимало вишиваних картин, ікон, які нині прикрашають її домівку і не лише.
- Вишила також великого розміру ікону Божої Матері для одного з монастирів,чимало робіт для друзів у подарунок. Мої роботи, як мої діти, усі улюблені. Ось нині вишиваю ластівок в пшениці. Це буде сорочка для найменшої донечки. Хай з теплом моїх рук передасться їй моя любов. А коли вишиваю, завжди думаю про приємне, мрію аби було мирне життя в усіх українських дітей, - розповіла Наталя Ковальчук.
А наша інша колега - провідний інженер підрозділу з капітального будівництва та інвестицій Людмила Шило вбереться у вишиванку від рук своєї старшої доні – Ольги, яка свого часу також працювала в енергетиці, на Ладижинській дільниці енергозбуту. Мистецтвом творити прекрасне за допомогою голки та нитки захоплюється змалечку, ази перейняла від бабусі. Вишиває хрестиком прямо на тканині, без заготовок і постійно вдосконалює цю техніку.
- Вишиває і плаття, і сорочки, і картини. Я, на жаль, не маю такого хисту до вишивання. Але дуже пишаюся донечкою, яка має такий талант і творить для усієї родини неймовірні обереги, - розповіла Людмила Шило.
Друзі, вишиванка – це символ нашої прекрасної країни, кожної її великої родини. А також нашої нетлінної історії та чарівної солов’їної мови. Тож, шануймо своє і залюбки вдягаймо свої вишиванки знов і знов.












