Війна забирає найкращих…

Знову чорна звістка. Знову біль, який розриває серце і стискає душу. Ми втратили не просто колегу — ми втратили Людину з великої літери. Війна, безжальна і невблаганна, забрала нашого побратима, справжнього фахівця, надійного товариша — Андрія Михайловича Кошелапа.

Його шлях в енергетиці розпочався ще у 1998 році. Він був з тих, хто ніколи не боявся складної роботи. Своїм прикладом показував, що професіоналізм — це не тільки знання і вміння, а передусім — відданість, сумління, повага до колег і любов до справи. У Службі ліній електропередач АТ "Вінницяобленерго" він був не просто майстром — був серцем колективу. Тихим, але твердим. Спокійним, але впевненим.

А коли на українську землю прийшла війна, він, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Молодший сержант, командир гармати. Не електромережі — бойові позиції. Не кабель у руках — зброя. Не спокійна зміна — а постійна тривога, небезпека, боротьба.

22 квітня 2025 року. День, який став рубцем на нашій пам’яті. Біля Воскресенки, на Донеччині, під час бойового завдання, Андрій Кошелап віддав своє життя. Віддав за нас. За спокій своїх дітей, за майбутнє рідної землі.

У нього залишилася родина, яку він так любив: дружина Олена, яка працює поруч із нами, донька Вікторія, син Богдан — воїн, як батько, мама, сестра… Ніхто не готовий до такої втрати. Ніхто не навчить, як жити далі з таким болем.

– Він був світлою людиною. Жив родиною, дітьми. Привітний, добрий, справжній. Таким його пам’ятають усі, – кажуть колеги. – Втрата невимовна. Андрій був не просто професіоналом — він був золотою людиною.

Сьогодні, 30 квітня, ми проводжаємо Андрія в останню дорогу. Об 12:00 годині у рідному селі Нестерварка відбудеться прощання. Там, серед полів і неба, які він так любив, знайде вічний спочинок наш Герой.

Схиляємо голови. Молимося. І назавжди зберігаємо в серці.

Вічна пам’ять, Андрію. Герої не вмирають.